Розміщення й огляд самоловів

Автор: , 20 Авг 2010

Найважливіша умова успішного добування борової дичини – удале розташування самоловів по круговому маршруті – путику. Ця мисливська стежка прокладається по долинах невеликих тайгових річок, по краях боліт, схилам увалів, просікам й іншим місцям сезонного скупчення борової дичини. Середня кількість самоловів, доступному одному мисливцеві, 400 – 500 штук при довжині путика 20 – 25 км.

Підготовку до сезону промисловики. починають із середини літа. Якщо передбачається установка нових самоловів, то на обраних місцях розчищають (до піску) площадки. Їх регулярно обмітають, щоб принадити до них птахів. На площадках, які неодноразово відвідали птаха, установлюють самолови.

У роки нормальної чисельності дичини путик перевіряють через два дні на третій. У врожайний рік оглядати самолови потрібно через день.

Замічено, що після ранкових заморозків дичина попадається особливо добре, у теплу або дощову погоду – – гірше.

Нерегулярна перевірка самоловів знижує якість дичини: неї ушкоджують гризуни й хижаки.

Самоловний промисел глухаря й тетерева закінчується з випаданням снігу. Видобуток рябчика грядками можливий протягом всієї зими; промисел білої куріпки з випаданням снігу тільки починається й закінчується навесні. По закінченні промислового сезону всі самолови повинні бути зняті або спущені щоб уникнути даремної загибелі птахів.

Водоплавна дичина

 

Сюди ставляться різні річкові й морські (нырковые) качки, гусаки, лебеді, лысуха й ряд інших птахів, життя, яких пов’язана з водою.

Річкові качки. К р я к у а гніздиться від західних границь до Тихого океану. Південна границя ареалу збігається з Державним кордоном. Відсутній високо в горах. У південних частинах ареалу крижень оседла, на іншій території – перелітний птах. Але при наявності незамерзаючих водойм частина утік зимує на місці. Основні зимівлі розташовані в районі узбереж Балтики, Північного, Чорного, Каспійського, Середземне морів, в Іраку, Індії, Японії й Китаєві. Населяє водойми різного типу.

На початку березня перелітні зграї цих качок з’являються в низов’ях Кубані й у долинах інших південних рік, у середині березня – на широті Києва й на Уралі, наприкінці березня – під Ленінградом й у Башкирії. Пізніше, на початку квітня, крижня прилітають у Підмосков’я. Наприкінці квітня вони досягають Кольського півострова, Печори й Вологди, а в середині травня осідають на гнездовьях, розташованих за Полярним колом. Весняна поява крижнів збігається в часі з першими таловинами, заберегами на річках, великими ополонками. Осінній проліт починається наприкінці вересня – жовтні.

Гнізда кряковые качки влаштовують на землі поблизу водойми, іноді на деревах у лісистих ділянках з густою травою поблизу зарослих стариц, озер, болотистих річкових заплав. Розмножуватися вони починають у віці одного року. У періоди спарювання й откладки яєць утворять постійні пари. Розбивка на пари відбувається іноді дая:е на місцях зимівель, а в осілих особин і восени. Селезнів у крижня більше, ніж утік, тому навесні зустрічається багато неодружених самців, які між собою часто б’ються.

У травні (у середній смузі) крижень відкладає до 12 яєць (звичайно 8 – 9), щодня по одному, і насиджує їх біля чотирьох тижнів. Про потомство піклується тільки самка. Коли, що вилупилися з яєць каченята, обсохнуть, виводок пішки відправляється в зарості очерету або рогоза й тримається там до підйому на крило. До кінця липня – на-алу серпня виведення починають підніматися на крило.