Полювання на лунках

Автор: , 20 Авг 2010

Полювання на лунках

У морозну й вітряну погоду тетерева ночують у снігу. Вони поринають у сніг з дерева або після нетривалого польоту, проривають у снігу досить довгий хід, затаюються. На поверхні снігу залишається лише довгаста ямка (лунка). Тетеряча зграя ночує в снігу на невеликих, захищених від вітру лісових галявинах, і лунки перебувають близько одна від іншої. Птаха йдуть під сніг приблизно за годину до заходу сонця й проводять там всю ніч.

Полювати треба коли заходило сонце й удень, якщо птахи залишилися під снігом. До лунок потрібно наближатися можливо тихіше, тоді навіть після пострілу тетерева піднімаються не всі відразу й у мисливця їсти можливість перезарядити рушниця.

Полювання на рябчиків.

 

Із собакою й з підходу полювати можливо тільки в серпні, коли по ранкових і вечірніх загравах виведення рябчиків годуються на відкритих лісових галявинах й узліссях, тому що на противагу тетеревові й глухарю рябчик дуже погано витримує стійку собаки.

Лягава для цього полювання повинна бути добре наношена й дуже слухняна. Можуть по рябчиках працювати й лайки; собака повинна посадити виводок на дерева, гавкати тихо й рідко, чекаючи приходу мисливця.

Полювання з підходу до заміченого серед галузей птахові («в узерку») ефективна в серпні або початку вересня, коли спугнутые мисливцем молоді рябчики розсідаються на очах, і особливо в жовтні – грудні, під час вильоту рябчиків на годівлю бруньками у вільшняк і березняки.

Стрілянина рябчиків «на бруньці» для промислових районів гарна тим, що птах до цього часу підріс й її легко зберегти в холодну пору року.

Полювання на лунках

Полювання на манок. Цей розповсюджений спосіб полювання на рябчиків застосовують головним чином у вересні й жовтні. Успіх полювання майже цілком залежить від уміння подманивать рябчика і якості манка (пищик). Гарний хищик, що дає м’який і рівний звук, можна зробити самому з очина гусячого пера або тонкої трубчастої кісточки.

Посвисти рябчиків – самця й самки – розрізняються не тільки по тембрі, але й сполученням складових їхніх звуків. На звучний сріблистий голос самця «сиии-ти, ситити, си-ти» добре йдуть і петушки, що припускають зустріти суперника, і неодружені самки. На короткий без трелі, голос самки «си-тииси» відгукуються самці, що ще не знайшли собі пари. У жодному разі не можна подавати голос самця манком, звуки якого по тембрі відповідають голосу самки, і навпаки. Рябчики швидко зауважують фальш, насторожуються й замовкають.

Полювання починається раннім ранком і тривають до полудня. Після 2 – 3 годин перерви можна полювати до сутінків. У дощову вітряну погоду рябчики на пищик майже не йдуть. Найбільш сприятливі для такого полювання ясні, тихою або мрячні з легкою мжичкою Дні.

Знаючи місця, де тримаються рябчики, мисливець іде по стежці, просіці або старій зарослій дорозі, прислухаючись, чи не пролунає знайомий посвист або характерний звук зльоту птаха. Зрідка він попискивает голосом самки. Якщо рябчик відгукнувся, мисливець вибирає зручне для стрілянини місце й, ставши за прикриттям, починає вабити, час від часу подаючи голос самця. Після кожної подачі голосу потрібно дотримуватися цілковитої тиші. Можливо, що на манок відгукнуться 2 – 3 рябчика, але вабити потрібно лише одного з них, підладжуючись під його голос.

Якщо ж мисливець сфальшував і рябчик замовчав, то потрібно переходити на інше місце й вабити починати спочатку. Коли рябчик відгукується, але залишається на своєму місці, корисно просунутися до нього назустріч й, зайнявши нову позицію, знову вабити, це звичайно спонукує рябчика до більшої активності.

Потрібно бути дуже уважним, щоб не пропустити появи рябчика, що підлітає або підходить по землі дуже близько, але швидко може зникнути з поля зору. Стріляти треба негайно (дріб № 5 й № 6)