Гусаки

Автор: , 20 Авг 2010

Гусаки

Лебедь-кликун – білосніжний птах, розмах крил до 2,  5 м, довжина тіла близько 1,  5 м. Вага дорослого птаха досягає 10 кг. Вона має звучний трубний голос (звідси і її назва – кликун).

На початку минулого сторіччя кликуны були численні й звичайні, тепер же число їх сильно скоротилося, збереглися вони переважно в малонаселених районах лісової зони півночі. У СРСР ці лебеді поширені головним чином у лісотундрі, місцями зустрічаються в тундрі й степу. Гніздяться в Зауралье, Кулундинской і Барабинської степах, на північно-заході Алтаю. Зимують на Каспієві, у Середній і Південній Азії, Північному Середземномор’ї. Деякі особини залишаються зимувати й у місцях гнездовий – по незамерзаючих протоках й ополонкам.

Наприкінці березня ці лебеді з’являються на більших відкритих озерах, що густо заросли по берегах водною рослинністю.

Пари лебедів формуються на зимівлях, і птахи, що прилетіли, відразу ж розподіляються по гніздових ділянках. Кожна пара птахів строго охороняє обраний нею ділянка від вторгнення інших лебедів. У затишному містечку на березі будують гніздо – купа очеретяних стебел, вистелена мохами, пір’ям і пухом. У травні самка відкладає 4 – 6 блискучо-білих яєць. Увесь час самець перебуває поблизу насияшвающей самки й охороняє гніздо. Пташенята выклевываются в середині червня. З першого ж дня вони цілком самостійні, самі розшукують корм поблизу батьків. Родини кликунов розпадаються восени. Як й інші лебеді, кликуны не здатні поринати, і,

розшукуючи корм на мілководдя, вони тільки занурюють у воду голову й шию. Основний корм дорослих лебедів – кореневища й стебла водяних рослин, які птах дістає з мулу. Крім того, харчується дрібними безхребетними і їхніми личинками.

У період линяння, що доводиться на середину літа, кликуны гублять здатність літати.

Тундровий лебідь гніздиться в тундрі Європи й Азії (на схід до устя Колими), а також на островах західної частини Льодовитого океану. Зимує на морських узбережжях Західної Європи й у Середній Азії. На місця гнездовий прилітає в середині квітня. Гніздо, часто зовсім відкрите, улаштовує на купі осокових стебел. Кладка складається з 2 – 3 яєць. У середині липня выклевываются пташенята. У харчуванні цього лебедя велике значення мають стебла й листи наземних рослин.

 

Лебідь-шипун більше рідк, чим інші лебеді, у цей час суцільного ареалу не утворить і зустрічається колоніями й парами по стоячих важкодоступних водоймах степу й лісостепу.

Настільки ж великий і білосніжний, як і кликун, лебідь-шипун відрізняється від нього характерним силуетом: вигнута у вигляді букви S шия, опущений донизу дзьоб, кутастий контур спини; не володіє він і звучний голос кликуна. Пташенята з’являються наприкінці липня.

Інші водоплавні птахи. Лысуха (мал. 121) гніздиться в європейській частині СРСР (крім півночі), на Кавказі, у Південному Сибірі, Казахстані й Середній Азії, Зимує в Південній Азії й Африці, у межах Радянського Союзу – у Закавказзі й Середній Азії. Селиться вона більшими зграями на прісноводних озерах, ставках, у зарослим очеретом, рогозом або очеретом річкових заводях, не уникає й відкритих місць у море неподалік від берега. У гніздових турботах беруть участь обоє батька. Ця водяна курка знайома більшості мисливців. Її легко відрізнити за чорним цвітом усього оперення, білому дзьобу й білій «лисині» (щитку) на чолі, Подекуди її неправильно називають гагарою, з якого вона не має нічого загального. Її звичайно доводиться спостерігати на воді. Плаває вона добре, беспре-, рывно гребе довгими ногами й киває в такт їхньому руху головою.

Пірнувши, вона може пропливти під водою велика відстань. По землі ходить і бігає, як курка, і увесь час підсмикує хвостом. Поле її затяжкий, прямолінійний, але швидкий. Поранена лысуха поринає або ховається в заростях очерету. Харчування змішане, з перевагою рослинних кормів. Розміром лысуха із середню качку: вага її до 1 кг.

 

img width=187 height=273 src="file://localhost/C:/Documents and Settings/Admin/Мои документы/полювання%20в%20срср.files/image278.jpg" v:shapes="_x0000_i1053"><![endif]>Бiлий крохаль

 

Бiлий крохаль гніздиться в лісовій зоні Європи й Азії. Зимує на Північному, Балтійськом і Чорному морях і у Франції. Селиться   на   водоймах із чистою водою, богатих рибою, що становить основу нею харчування. Гнізда влаштовує в дуплах старих дерев. У кладці до 12 яєць. Пташенята доба перебувають у гнізді, потім вистрибують із нього й пішки добираються до води. Вони добре плавають, відпочиваючи на спині матері. Харчуються крохалі майже винятково рибою.

У СРСР, крім великого крохаля, зустрічаються ще два види: крохалі довгоносий і лускатий.

Більша поганка, або чомга, поширена по всій європейській частині Росії, крім півночі, у центральному й Південному Сибірі й у Середній Азії. Зимує на Тихому океані, на Каспійське й Чорному морях. Віддає перевагу глибоким і просторим водоймам з підводною рослинністю й заростями очерету. Харчується водними комахами і їхніми личинками, почасти рибою. Гнізда влаштовує на плаваючих острівцях очерету, цементуючи їхньою тванню, що поганка дістає із дна водойми. Зустрічаються гнізда й на купинах, заломах очерету.

Відразу після прильоту на воді починаються шлюбні ігри. У кладці від двох до шести яєць. У насиживании яєць й у вихованні потомства беруть участь самець і самка. Залишаючи гніздо, птаха вкривають яйця рослинними залишками. Добре плавають і глибоко поринають. Літають швидко, але рідко. Піднімаються з води важко, довго розбігаються.

Чернозобая гагара поширена в Радянському Союзі від Льодовитого океану до півдня до південної границі лісу, у Західному Сибірі й Казахстані, включаючи лісостеп і степ. Зимує на Чорному, Каспійське морях і на островах Тихого океану. Відмінно плаває й поринає, але погано й неохоче літає. Харчується переважно рибою. Гніздо влаштовує на низькому березі поблизу води, у заростях водяних рослин. Насиджують обидві птахи. пташенята, Що Вилупилися, відразу здатні плавати. Батьки годують пташенят дрібною рибою.

Гусаки

Краснозобая гагара багато в чому подібна із чернозобой. Завбільшки з невеликого гусака (вага 1,  5 кг). Гніздиться на півночі й північному сході СРСР. Гнізда влаштовує в тундрі серед низькорослої рослинності поблизу водойм. Зимує в атлантичних і средиземноморских берегів Європи, чорноморських берегів Криму, на Каспійськім й Аральськім морях, біля тихоокеанських побере-н;ий Азії й Північної Америки. Годується рибою, ракоподібними й молюсками.

На весняному прольоті зустрічається: на Україні – у середині березня, на Кольськім півострові – у травні, на Таймирському півострові – у середині червня. Прилітають краснозобые казарки, уже розбившись на пари. Мисливці бачать їх звичайно на воді або при перельотах з однієї водойми на іншій. Тіло цього птаха на воді здається плоским. Шия довга, гострий довгий дзьоб. При небезпеці часто поринає або (частіше) летить, піднімаючись на крило легше інших гагар.

Фарбування самця й самки однакова. Навесні й улітку голова й шия птахів сірі. На шиї попереду велика трикутна пляма каштанового цвіту. На задній стороні шиї білі й чорні поздовжні смужки. Спина й крила бурий-буру-буре-бура-чорнувато^-бурі, низ білий.

Крім краснозобий і чернозобий казарок, у СРСР зустрічається також велика полярна гагара, що перевищує розмірами дикого гусака.

 

 

img width=129 height=114 src="file://localhost/C:/Documents and Settings/Admin/Мои документы/полювання%20в%20срср.files/image280.jpg" v:shapes="_x0000_i1054"><![endif]>Полювання на водоплавну дичину

 

Качки – улюблений і найбільш частий трофей наших мисливців-аматорів. У ряді північних і північно-східних районів країни цю дичину у великій кількості добуває місцеве населення для своїх потреб і для організованих заготівель. За винятком цих віддалених районів, стрілянина самок качки навесні повсюдно заборонена.

Полювання на селезнів з підсаджений – одне із самих захоплюючих полювань весняного сезону. З першими закрайками на ріках й озерах з’являються й перші качині зграї.

Підсаджений утчу (звичайно помісь крижня й домашньої) називають тому, що підсаджують її в заводь, болотце або інше місце, куди хочуть заманити селезня. Кличуть її й кряковой, і криковой за видавані нею лементи, і круговий за плавання на шнурку навколо кілочка.

До гарної качки підсаджуються не тільки кряковые селезні, чирки-трескунки, чирки-свистунки й шилохвости, але й, як би невзначай, селезні інших видів утік. Якщо ж підсаджена працює погано, то стрілку не заважає мати із собою манок, імітуючи їм закличний крекіт самки. Селезня, що повернув на цей заклик, вабити більше не слід, тому що через найменшу фальш він летить.

Для успіху такого полювання велике значення має курінь. Він повинен бути досить просторим і не дуже виділятися на навколишній місцевості. Убік підсадженої в його стінках залишають отвори (бійниці). Курінь ретельно маскується гілками. Сіно для маскування не рекомендується, тому що його може швидко здути вітер і мисливець виявиться тоді демаскованим.

На відстані 15 – 20 м від скрадка в дно водойми вбивають кілочок. До верхнього кінця його прибивають примітивний дерев’яний вертлюжок, до якого міцним і досить довгим шнурком прив’язують за ногу підсаджену, використовуючи при цьому но-гавку (мал. 123). Цей вертлюжок дозволяє качці плавати, не намотуючи линви на кіл, якщо ж птах утомився, то він служить їй острівцем для відпочинку. Для цього вертлюжок утапливают у воду на 1 – 2 див. Практично зручні я грузила – камінь, кілька гайок і т.п., що прив’язують до шнура й здатні удержати качку на місці.

8 такому випадку шнур повинен бути лише деяким більше глибини водойми, щоб він не чіплявся за водяні рослини, корчі або кущі. При двох підсаджених їх саджають так, щоб вони не бачили один одного, інакше вони не будуть кричати.

Висаджувати утоку й забиратися в курінь треба затемна, тому що в півмороку світанку селезні йдуть на заклик підсаджений смелее й майже не зауважують курінь.

Якщо ж селезень підпливе занадто близько до качки або виявиться в створі з нею, то стріляти по ньому не можна, тому що можна легко зачепити дробом і підсаджену.

Зі сходом сонця років утік поступово слабшає (селезні знаходять собі пару) і  закінчується годинникам до 9 ранку.

Найбільш добутливе це полювання стає після того, як качки сядуть на гнізда. Тоді польоти й закличні лементи селезнів стають особливо наполегливими. Вони кидаються навіть на качок, що насиджують, зганяючи їх із гнізд, у результаті чого багато кладок переохолоджується або стає видобутком пернатих хижаків.

Для стрілянини селезнів з куреня найбільш придатні купчасто, що б’ють рушниці, 12-го й 16-го калібрів, дріб № 7, 6 й 5.