Зберігання хутрових шкурок

Автор: , 20 Авг 2010

Зберігання хутрових шкурок

Навесні й восени добутий птах нерідко починає псуватися вже через кілька годин. Розкладання починається з кишечнику, у вмісті якого розвиваються гнильні процеси. Ранки, нанесені тушці дробом або кулею, також служать вогнищами її розкладання.

Короткочасне зберігання дичини – кілька годин або 1 – 2 дні – не складно. Насамперед її треба покласти в сітчастий ягдташ або підвісити за ніжки до пояса вниз головою, а не укладати в закриті рюкзак або сумку. Кров з ран видалити ганчірочкою або мохами. Принесену в табір дичина найкраще полояшть на вистелене травою дно ями, виритої в сухому ґрунті, і прикрити зверху марлею або шаром трави.

Ще краще покласти птаха в льодовик.

На кілька годин (восени на кілька днів) можна охоронити вбиту дичину від псування, якщо з її акуратно видалити через невеликий розріз очеревини всі внутрішності, а потім змочити стінки порожнини оцтом або ввести в неї шматочки цибулі, часнику, листи черемшини, гілочки ялівця або інших хвойних порід: ці рослини виділяють особливі речовини (фитонциды), які затримують розмноження гнильних бактерій.

Довше збережеться перната дичина, якщо неї законсервувати, тобто заморозити, прокоптити, засолити або просочити антисептичними речовинами.

Заморожування застосовують звичайно для консервування борової дичини зимового промислу. Перед заморожуванням з пера птаха видаляють бруд і запечену кров, пір’яний покрив пригладжують, голівку заправляють під праве  крило, ніжки  витягають  уздовж хвоста, всій тушці надають правильну симетричну форму. Вставлені тушки розкладають рядами на столах, полках або стелажах у приміщенні з температурою – 15 – 25° (можна заморожувати й при 10 – 15° морозу). Коли тушки повністю затвердіють, їх зберігають у чистих ящиках при температурі не вище – 8°.

Копчення ведуть у спеціальних коптильних камерах. Мисливець, що бажає закоптити лише кілька тушок, з   успіхом   обійдеться   коптильною   ямою.

Її риють у схилі земляного обриву або ріки. Степанка ями потрібно обмазати глиною й обпалити. Перед копченням дичину общипують, видаляють із тушки внутрішності, відрізають голівку й лапки, а саму тушку солять за допомогою шприца або інших способів.

 

Розрізняють копчення гаряче й холодне.

При гарячому копченні температура повітря навколо підвішених у коптильній ямі тушок у перші 1х/2 години повинна бути рівної 45 – 50°, а в наступні 2 – 3 години – близько 60°. Окуривать дичина треба димом середньої густоти, рівномірно, дрова застосовувати листяних дерев. При холодному копченні потрібна температура близько 30°, а окуривать необхідно спочатку димом середньої густоти, а потім слабкої. Копчення триває 8 – 10 годин. Тушки гарячого копчення витримують розваженими 5, а холодного – 12 днів у сухому прохолодному приміщенні, після чого їх можна зберігати в прохолодному місці в ящиках.

Медичним шприцом уводять розсіл (32 – 34 м солі й 0,5 м селітри на 100 м води) у ніжки, груди, шийку, спинку, гузку й основні частини крил, усього розсолу з розрахунку 10% ваги тушки. Потім тушку поміщають у такий же розсіл і витримують у ньому 2 – 3 доби при температурі біля +3, +5°.

При сухому засолі тушку натирають зовні й усередині зіллю (5 – 10% від ваги тушки), до якої рекомендується додати небагато селітри, і укладають у тверду тару (бочки, ящики), де витримують біля тижня при температурі – f-3, +5°.

При мокрому засолі тушки натирають сіллю, щільно укладають у бочку й заливають розсолом (20 – 25 частин солі на 100 вагових частин води) і витримують так біля п’яти днів при температурі +3, +5°.

Посолка без наступного копчення погіршує якість м’яса. Тому, коли дичина досить просолиться, її коптять.

Дуже добре консервувати дичина розчином нітриту натрію. 30 м цієї речовини розчиняють у цебрі міцного тузлуку (концентрація 23 – 25° по Боме). Общипані й випотрошені тушки водоплавних птахів занурюють на 2 – 3 години на цей розчин або його вводять медичним шприцом (мояшо й у не общипаного птаха). Законсервована таким способом дичина зберігається 7 – 10 днів.

Дичина можна зберегти також, якщо обсмажити її й потім залити жиром.

Найбільший інтерес для мисливця-спортсмена представляють трофеї – рога, ікла, голови й шкіри звірів і птахів. Якість трофеїв як би свідчить про стан мисливського господарства. Тільки в результаті правильного ведення   господарства  й  цілеспрямованої селекційної роботи можна одержати тварин з високоякісними трофеями. Спортивне полювання в Радянському Союзі розвиваються з кожним роком, і недалеко той час, когдаохотники-спортсмены будуть прагнути добувати не тільки м’ясну тушку, але й мисливські трофеї.

Оцінка трофеїв. В 1952 р. у Мадриді на Мешдународаом з’їзді мисливців була прийнято єдину методику оцінки мисливських трофеїв; в 195Я-. Міжнародна Рада полювання в Копенгагені вніс деякі доповнення й зміни в прийняту в Мадриді методику.

При бальній оцінці рогів беруть до уваги їхню довжину, товщину, вагу, число відростків, цвіт й інші ознаки. Лінійні виміри вказують у сантиметрах або міліметрах, вага – у кілограмах і грамах, а розмах рогів, або розвал, визначають по відношенню найбільшої відстані між рогами до середньої довжини правий і лівий роги. Для того щоб одержати оцінку рогів у балах, величини виміру множать на коефіцієнти, установлені для окремих частин рогів. Найбільший коефіцієнт установлений для вагових показників,  тому що вага рогів наочніше всього визначає їхня міць.

Дані вимірів вносять у спеціальний трофейний лист. У ньому вказують також хто, де й коли вбив звіра, його вага (загальний і без нутрощів). Трофейний лист підписують члени комісії, які дають оцінку трофею, і завіряють печаткою мисливського господарства, у якому добутий трофей.

Нижче наведені діючі норми бальної оцінки мисливських трофеїв.

Оцінка рогів лося (мал. 150). Рогу лося оцінюються по сімох показниках. Окружність (товщина) обох стовбурів рога вимірюють на відстані 4 див від розетки. Обоє виміру підсумують, суму множать на коефіцієнт 1,0, результат дає кількість балів за товщину рогів (лопат).

Довжину лопат визначають по їх задній (опуклої) поверхні – між западинами найбільш вилучених відростків. Результати виміру кожного рога підсумують і множать на коефіцієнт 0,5.

Ширину лопат вимірюють у самому широкому місці, посередині западин між відростками, підсумок підсумують і множать на 2.

Середню довжину відростків визначають виміром кожного відростка від середини його підстави до кінця. Отриману суму всіх промірів ділять па число відростків, що дає їхню середню довжину. Якщо вона менш 5 див, то в оцінку заносять нуль балів. Якщо середня довжина відростків більше б див, то нараховують від б до 15 бал:.ов. Крім того, за кожен відросток понад 10 (на обох стовбурах) дається надбавка по одному балі, наприклад, за 12 відростків дається 2 бали, за 15 – 5 балів і т.д.

Важливим показником є розмах рогів, обумовлений самою широкою відстанню між відростками. Ця відстань (у див) множать на коефіцієнт 0,5.

За вагу рогів, їхня симетричність і красу, тобто за загальне достоїнство рогів, може бути нараховане до 15 балів. Крім того, по розсуду комісії, що оцінює трофеї (журі), можуть бути зроблені надбавки або знижки в межах трьох балів.

Таблиця 19

Що оцінюється

Сума

Коефіцієнт

Оцінка (у балах)

Окружність рогів: правого – 18, ле-

 

 

 

 

38

1,  0

38,  0

Довжина лопат: правої – 87, лівої – 82

169

0,  5

84,  5

Ширина лопат: правої – 26, лівої – 25

51

2,  0

102,  0

Середня довжина відростків…..

6

6,  0

Число відростків понад десять.

7

7,  0

 

 

0,  5

52,  5

Вага й загальне достоїнство рогів…

14,  0

Знижка або надбавка по розсуду

 

 

 

 

+ 1,  0

 

 

 

305,  0

За роги лося, оцінені в 300 балів і вище, на міжнародних виставках присуджується золота медаль, за роги з оцінкою 275 – 299 балів – срібна, а за роги оцінені в 250 – 274 бала – бронзова. Рекордний трофей (рога європейського лося, добутого у Швеції) оцінений в 360,  95 бала.