Плямистий олень

Автор: , 20 Авг 2010

Плямистий олень

Плямистий олень важить 100 – 130 кг і досягає висоти в холці 100 – 120 див. Влітку волосяний покрив рудий з Ялелтовато-білими плямами на спині і боках, взимку – буро-рудий, зі слабко вираженою плямистістю. Хвіст зверху чорний, з боків білий. Рогові з 4, рідше з 5 відростками (мал. 101).
Раніше був широко поширений на півдні Приморського краю. Зараз зберігся в трьох невеликих ділянках Уссурійського краю і на островах Японського моря. Випущений у Мордовському, Оксько, Бузулуцькому, Хоперського, Тебердінскій і у колишньому Ільменського заповідниках, а також в Азербайджані, Вірменії, Московської області і деяких мисливських господарствах України. В Уссурійському краї налічується всього близько 300, у заповідниках – близько 500 і у радгоспах пантового оленярства (у напіводомашненому стані) – близько 20 тис.

цих оленів.
Живуть смороду в широколистяних лісах з багатим підліском і неглибоким взимку (до 20 див) снігом. Харчуються травами, листям дерев і чагарників, жолудями, іноді гілками та корою дерев. Гони проходити у вересні – жовтні, самці збирають тоді в «гареми» до 20 самок. У травні народитися один, рідко два теляти. Скидають роги у квітні. У багатосніжні зими і при ожеледиці багато оленів гинути. Молоді м’які ріг а – панти – цінуються дорожче пантів інших оленів. Полювання повністю заборонено.
Шляхетний олень крупніше інших. Довжина його сягає 3 м, висота в холці 1, 6 м, важить до 500 кг. Забарвлення волосяного покриву дорослих тварин однотонна: влітку буро-руда, взимку сіро-бура, оленята плямисті. За деталей будови рогів,-фарбуванні та розмірами розрізняють підвиди європейського оленя (Білорусія), карпатського, кавказького, кримського, мазала (Алтай, Саяни, Прибайкалля, Тянь-Шань), ізюбра (Забайкаллі, Далекий Схід) і бухарського (Середня Азія). Шляхетний олень (малий. 101) випущений також у ряді місць України, Білорусії, Уралу, Московської, Ярославської, Калінінської та інших областей.
Всі олені цих підвидів мешкають у змішаних і листяних гірських і рівнинних лісах із густимо підліском, з галявинами, гарами, болотами, а також у Тугайовий лісах. У горах піднімаються до альпійських лугів і здійснюють сезонні кочівлі, уникають ділянок з глибоким снігом. Влітку харчуються (виходять годуватися на зорях і вночі) травою, ягодами, грибами, горіхами, жолудями; взимку (нерідко жирують всунь) – гілковий кормом і дістають з-під снігу мохи.

 

Охоче відвідують солонці. Гони проходити у вересні – жовтні, супроводжується ревінням самців на зорях і бійками з-за самок, в «гареми» збирається 3 – 5 і до 10 самок. Вагітність триває 240 – 270 днів. У травні – червні народитися один, рідко два теляти. У тижневому віці смороду вже добрі бігають. Годування молоком триває до пізньої осені; в ето.-же година оленята линяють і втрачають плямисте забарвлення. Статевої зрілості смороду досягають у віці 3 – 4 років. Повністю роги самців розвиваються в 5-річному віці. Самці скидають роги в лютому – березні. Весняна линяння проходити в березні – квітні, осіння – у жовтні – листопаді.
У більшості районів полювання на шляхетного оленя заборонено. У Сибіру дозволено відстріл за ліцензіями в листопаді – грудні, а також у травні і червні, коли добувають самців з-за цінних пантів.