Водяний пацюк

Автор: , 20 Авг 2010

Водяний пацюк

Водяна щур – це водна полівка, іменована щуром за схожість з останньою за розміром і витягнутою морді. Плавальних перетинок між пальцями і інших явних пристосувань до водного замешкання в неї немає. Довжина її тіла близько 17 див, а хвоста – 10 див. Забарвлення волосяного покриву від палево^-бурого до майже чорного.
Поширена по всій європейській частині країни, на Кавказі, у Північному Казахстані і у Сибіру (на схід до Ліні і Забайкалля). Влітку мешкає по берегах стариць і заплавних озер, лісових струмків, торф’яних кар’єрів і обширних боліт. Великих річок уникає, так як піщані або глинисті відкриті берега не дають їй досить корму і надійного захисту, а при весняному повінь звірків зносить течія, і смороду не можуть допливти до корінного берега. Живе в норах, які риє в берегах біля самої води під захистом кореневої системи дерев або чагарника.

Зиму водяний пацюк проводити на суші, нерідко далеко від водойми.
Харчується головним чином зеленими частинами і кореневищами прибережних, водних і лугових рослин. Восени збирає запаси кореневищ рогозу, очерету, цибулини стрілолист.
Період розмноження водяних полівок триває з квітня по вересень. Вагітність триває 20 днів. За літо самка приносити 2 – 3 посліду, по 6 – 8 молодих у шкірному. Молоді першого посліду здатні розмножуватися до кінця того ж літа. Линяють протягом усього теплої години долі. Ці тваринки служать об’єктом річного безрушничного промислу, смороду небезпечні шкідники городніх і садових культур і плодових дерев. Часто бувають переносником туляремії.