Ховрах

Автор: , 20 Авг 2010

У нашій країні мешкають ховрахи
9 видів: ховрах європейський, краплистий, малий, рудуватий, червонощокий, жовтий, реліктовий, довгохвостий і даурський (мал. 91). Це гризуни середнього (17 – 32 див) розміру, з плямистим, краплистий або струйчатим малюнком на спині (крім жовтого ховраха). Забарвлення сіро-жовта, буре або коричнювата різних відтінків. Знизу хвіст забарвлений в 2 – 3 кольори.
Поширені ховрахи по всій степовій та напівпустельній зонах Радянського Союзу, а також у гірських степах азіатській частині країни. Селяться колоніями. Живуть у норах постійних з гніздової камерою і декількома отноркамі. Довжина нір коливається (у різних видів і у різних умовах) від 2 до 4 м, ідучи в глибину на 70 – 150 див. Ховрашки активні всунь, алі далеко від нір не йдуть. Всім властива зимова сплячка.

Виходять з нір у лютому – березні (на півдні) або квітні (на півночі). Перший година звірки тримаються біля самої нори й існують за рахунок накопиченого з осені жиру.

Жовтий ховрашок залягає і у літню сплячку (у червні – липні), коли вигорає трав’яниста рослинність; літня сплячка в нього, не перериваючись, переходити в зимову; таким чином, він спити в році до 9 місяців. Така ж сплячка спостерігається подекуди в малого і рудуватого ховрахів. Інші ховрахи залягають у сплячку в серпні – вересні.
Основні годуй цих гризунів – зелені частини диких і культурних рослин, цибулини і насіння. Даурський і довгохвостий ховрахи їдять трохи комах, молюсків і т.п. На відміну від бабаків ховрахи селяться і на полях, приносячи велику шкоду сільському господарству. Ховрашки деяких видів бувають носіями чуми і інших хвороб. Розмножуються один раз на рік. Гони починається через кілька днів після весняного пробудження. Тривалість вагітності 25 – 30 днів. У виводку до 16 дитинчат; прозрівають смороду на 20 – 25-й день і годуються молоком близько місяця. В 3-не-слушна віці починають виходити на поверхню. Линяють один раз на рік (у довгохвоста ховраха є ще одна неповна осіння линяння), через місяць після весняного пробудження; закінчується линяння перед заляганням звірків у зимову сплячку.