Афганська лисиця

Автор: , 20 Авг 2010

Афганська лисиця

Це найменша лисиця (довжина тіла близько 50 див). Забарвленням схожа на корсака, алі спина сіро-палева, куприк хвоста чорнуватий, задня сторона вух сіро-палева. Зрідка зустрічається на самому півдні Туркменії і південно-заході Таджикистану. Спосіб життя невідомий.
Песець – дрібна (завдовжки 50 – 75 див) лисиця з короткими заокругленими вухами і густоопушеннимі підошвами коротких лабетів (табл. II). Зустрічаються білі і рідше сіро-димчасті (блакитні) песці. Білі – влітку димчасто-сіро-коричневі, взимку – чисто білі; біля блакитних песців сезонної зміни волосяного покриву немає.
Цей хижак поширений у тундрі до кордону лісів; взимку мігрує, заходити в лісотундру і по долинах річок – глибоко в тайгову зону.
Потомство виводить у досить складних норах, які служать багатьом поколінням.

Риє їх на звернених на південь схилах пагорбів і ярів, по берегах річок і струмків, тобто в добрі прогрівається і дренованого грунті. Чим старше нора, тім більше (до 25) у ній виходів.
Розподіл песців у тундрі нерівномірно і визначається наявністю зручних місць пдя викопування нір і великою кількістю основного корму – лемінгів. У другій половині літа песці ловлять лінних водоплавних птахів, Підбирають на узбережжі викиди моря. Статевої зрілості досягають у віці 10 місяців. Гони – у березні, алі, у залежності від весни і кормових розумів, триває до травня. Вагітність триває 52 – 53 дні. У роки великої кількості кормів у виводку буває 10 – 12 (до 18) щенят; при недоліку корму посліді вдвічі-втричі найменші. У нестатку кормів набагато знижується і число розмножуються самок. Цуценята народяться сліпими, прозрівають на 13 – 14-й день, через 2 – 3 тижні починають виповзати з нори, у серпні вже ходять з батьками, а у вересні переходять до самостійного існування.
Чисельність песців сильно коливається: роки «урожаю» їх повторюються раз на 2 – 4 роки, співпадаючи з масовим розмноженням лемінгів. Линяють песці у квітні-червні і у жовтні – листопаді.